Як підліткові захиститися від домашнього психологічного насілля?
Як підліткові захиститися від домашнього психологічного насілля?
Що раніше прийміть до уваги 4 ключових факти:
Жодного «сама/сам винна/винний»!
Людина не заслуговує на психологічне насілля. Женіть від себе подібні навіювання з боку домашніх аб'юзерів та старайтеся захистити себе від їхнього деструктивного впливу (як саме – читайте нижче).
Жодного «ти нічого не можешш і ніхто тебе не полюбить»!
Сприймайте, як передчасну підказку з дорослого життя: ви все обов’язково повинні, якщо ставите реально важливе для себе цілковито й наполегливо до них рухатиметеся; вас обов'язково приймають і полюблять своїх (за цінностями) людей – якщо ви збережете себе, любите й підтримуєте зараз і в майбутньому.
Ми не вміємо заслужити любов чи змусити любити нас тих людей, які нас апріорі не люблять та чинять зовсім у нас психологічне насилля.
Навіть, якщо це батьки. На жаль, так трапляється. На щастя, ми можемо навчитися любити себе та будувати відносини з тими, хто хоче і може нас любити.
Буває так, що людина не усвідомлює й не вимагає доводів, що у взаєминах із вами вона є психологічним насильником.
Це її особливості світосприйняття, невігластво або захисна реакція. Це краще прийняти й не мучитися питаннями: «Ну, чому вона така? Чому не розумієте?»
! Припіняйте спроби переконувати чи загострювати біль, вчіться гнучкості мислення та мистецтво підігравати. Це покращить психологічну атмосферу, в якій ви живете, і дозволить з мінімальною долею травматизації отримати можливість переїхати й жити самостійно.
Коли батьки починають на вас кричати, стримуйте себе, щоб не кричати у відповідь. Адже підвищення тону переважно тільки ще більше дратує агресора і його атаки можуть дійти до рукоприкладства (навіть, якщо це раніше не сталося).
Якщо батьки обзивають вас, не обзивайте їх у відповідь. Адже в багатьох випадках агресивні мами й тати вважають себе буквально «творцями та власниками» своїх дітей і за подібну відповідь можуть або вигадати вам якесь жорстоке покарання-позбавлення, або відразу завдати фізичної шкоди.
В обох цих обставинах промовте до себе:
«Він/вона кричить, бо він/вона слабка і йому/їй зараз, очевидь, важче, ніж мені. Я не впущу в себе це слово й не реагуватиму агресивно, щоб не підкидати дрів до багатства. Я знаю, який я насправді і ніякі його/її образи в подібному форматі не проникнуть у мене й не змінять моєї думки про себе».
Постарайтеся створити певну психологічну дистанцію між собою та батьками. Але попередьте про неї та спробуйте домовитися, наприклад:
«Тату, кожному разу, коли я за тих чи інших обставин змушую тебе нервувати, мені дуже совісно і я переживаю за твоє здоров'я. Я намагаюся запобігти цьому, але в мене поки не завжди виходить. Тому, якщо ти не проти, у разі виникнення такого, що виглядає в майбутньому, прошу ти зрозуміти – я йду до своєї кімнати не тому, що тебе не поважаю чи не хочу спілкуватися. А для того, щоб дати тобі вдалося заспокоїтися, а собі – переосмислити спокій і потім спокійно обговорити її з тобою та вибачитися, якщо я винен».
І, враховуючи реакцію, або спокійно підіть до своєї кімнати, або з винуватим виглядом мовчки дочекайтеся, доки інтерес агресора до вас згасне та йдіть уже тоді.
Коли батьки в доброму гуморі, спробуйте обговорити з ними атмосферу у ваших стосунках та домовитися про якийсь компроміс.
Наприклад, можна почати розмову з того, що ви вдячні їм за все добре, чому вони вас навчили. Сказати, що вам важливо (навіть, якщо це не так), що вони думають, і останнє чого б ви хотіли – засмучувати їх. Тому ви постійно стараєтеся бути кращою версією себе для них. Але, якщо ви поки що з цим не справляєтесь, то не тому, що не хочете, а тому, що вам бракує досвіду.
Попросіть батьків бути більш поблажливими та терплячими до вас, спокійно проговорювати своє невдоволення з вами, щоб ви зрозуміли, над чому в собі варто працювати далі.
Фіксуйте для себе, які слова/вчинки традиційно дратують та злять ваших батьків і намагайтеся їх уникати. Наприклад, якщо мама/тато завжди знецінює ваші успіхи, взагалі їй/йому про них не розповідайте. Діліться краще з тими, хто вас завжди підтримує.
Оберіть для себе безпечне місце для відновлення сил. Це може бути будь-яке спокійне місце, де ви можете розслабитися й зібратися з думками. Обміркуйте план дій на випадок раптового переходу психологічного насілля вашого кривдника у фізичне. Подумайте, до кого ви б звернулися за допомогою, які речі й документи взяли б, які докази надали б (за можливості – аудіозапис сварки, фото, відео).
Більше займайтеся тим, що у вас добре виходити, і в чому ви собі подобаєтеся. В тому ваше джерело сили і натхнення. Наприклад, це можуть бути танці, вокал, гімнастика, певний вид єдиноборства тощо. Гуртуйтеся за інтересами з позитивними та дружно налаштованими людьми. Не соромтеся поділитися з ними тим, що змушені переживати вдома, й отримувати підтримку.
Пробуйте інші техніки подолання стресу й спробуйте знайти свою. Це може бути разом із йоги, дихальні техніки чи навіть звичайні медитації. Будь-яка з ними у момент сильних негативних емоцій буде вигіднішою для вас, ніж прокручування образів у голові, «проковтування» її чи агресія у відповідь.
Якщо ви нарешті переїхали від аб'юзивних батьків, а вони намагаються продовжувати психологічне насилля на відстані, попередьте їх, що кожен раз, коли в слухавці починаються образи, крики, звинувачення тощо, ви закінчуєте розмову і знову зателефонуєте не раніше, ніж за тиждень.
Впевнено відстоюйте особисті кордони у цих взаєминах, і не почувайтеся винними, якщо батько/мати звинувачують вас за це та намагаються знову затягнути у старий сценарій «тиран-жертва».
Куди підліткові звертатися у випадку психологічного насілля?
Не соромтеся звертатися за допомогою та поділитися своїми переживаннями, навіть якщо насильник переконує вас, що «вам ніхто не вірить і все начхати на ваші проблеми».
Якщо вам потрібно чинити психологічне насилля, ви можете:
написати прямо на сторінці SupportME в інстаграмі або в онлайн-чаті на нашому порталі, щоб отримати консультацію та рекомендації щодо подальших дій;
зателефонувати на Національну гарячу лінію для дітей та молоді за телефоном 0 800 500 225;
зателефонувати в поліцію за номером: 102 (у випадку загрози вашому життю та здоров'ю).
Бережіть себе й пам'ятайте, що ви варті безумовної любові, розуміння та психологічного комфорту!
